Події, описані в цьому пості, відбувалися рівно місяць тому, в Чернігівській області. Я вам вже розповідав про те, як подолав шлях в 620 км, про рибальському селі Куковичі і зачарованій Десні. Про ночівлю на річці і риболовлі в теплій компанії друзів…
На цьому історія моїх рибальських пригод на півночі нашої країни не закінчилася! Якщо ви пам’ятаєте, то на п’ятий день у мене була запланована поїздка до Чернігова і власне рибалка на місцевому відрізку Десни. Але щось пішло не так. Так!
По-перше, 24 вересня в Мене була справжня осіння погода. Дощ лив, і припинятися не збирався. Тому, поснідавши, ми з Льохою відправилися на місцевий залізничний вокзал за зворотним квитком на поїзд. Там-то і з’ясувалося: поїзд мені не світить. Квиток потрібен був на 25-е, а з 22-го числа, поїзд почав вже ходити тільки по парних. Варіант з 26 не влаштовував господаря вілли на якій ми відпочивали..
До речі, я правильно розумію, ж/д вокзал в Мене тепер буде працювати через день? Адже цей поїзд був єдиний проходить через місцеву станцію, квитки на нього можна купити тільки в день відправлення, після 11. Який сенс працювати в непарні? Дарую ідею Ukrainian Railways…
По-друге, Чернігів я хотів з’їздити в будь-якому випадку.
Прикинувши варіанти трансферу з Міни в Павлоград з’ясував, що потрібно трохи розщедриться на послуги Нової Пошти, відправити багаж і 25-го тоді можна поїхати автобусом з Чернігова до Дніпра. Або в крайньому випадку, в цей день 100% можна виїхати поїздом з Києва до Дніпра. Тільки ще треба доїхати до Києва…
Так з’явилося третє. У Чернігів мені треба тому, що я їду туди — за квитком на автобус! Значить, крім риболовлі планувалося відвідування місцевих визначних пам’яток і автовокзалу. Тим більше, там напередодні був День міста!
Було ще по-четверте — борщ чернігівський. Його я теж хотів з’їсти!
Коли я вивалив ці думки Лехі, на годиннику було 11-00. Добра людина з іронічною посмішкою дивився на мене, як на божевільного: «до Чернігова 1,5 години в одну сторону. Годину на вал і парк Дитинець, годину, на прогулянку по центру, потім поїздка на автовокзал, борщ. Рибалка в цей графік, ну ні як не вклинюється».
Озброївшись камерою, і трохи підкріпившись на доріжку, близько 12 ми вже стояли на автовокзалі» у місті Мена. Чекали маршрутку на Чернігів. Відок був у нас ще той. У дощовиках, в берцах.
Квиток на маршрутку коштує 55 гривень за 68 км шляху. Кілометр за 80 копійок. Маршрутка — вбитий еталон. Майже нічого не видно через вікна не було. Всю дорогу лив дощ. Якщо коротко про саму дорогу: півтори години — і здрастуй Чернігів! Цілком стерпне покриття.
Дощ. Перше, що нас зустріло в Чернігові. Друге — чернігівський паркан і безглуздий підземний перехід біля готелю Україна. Так так так, а тренди міського планування, в місті Чернігів нічим не відрізняються від наших местячкових. Паркани, підземні переходи під виглядом ринків…
Проспект Миру з його численними кав’ярнями, може у непідготовленої людини спровокувати гастрономічний штопор, але ми все ж вирішили спочатку погуляти на Валу, а потім вже пригощати борщ чернігівський.
Тому, як вовк у мультику, натягнули капюшони на носи і пішли шукати дату виробництва на цеглинах Червоній площі.
На жаль не знайшли. Прогулялися до гармат, перевірити їх рік виробництва:), трошки по бродили по парку, потиснули руку пам’ятника Тараса.
У сувенірній крамниці купили магнітик і кілька сувенірів дитині. Людей на вулиці немає, знаменита крамничка з кращим видом на Київ, порожня…
Дощ і понеділок після Дня міста зробили свою справу. У Чернігова було явне похмілля. Навіть Десна в цьому місті позбулася чарівного макіяжу.
Подивилися ми на все це справа і пішли їсти борщ. Ще по дорозі на Вал, звернули увагу на Балувану Галю, тому вирушили є борщ саме до неї. Борщ — 40 гривень. Борщ як борщ, з сальсою. Грошей своїх варто! Атмосфера в закладі невимушена, правильна.
Після борщу, вирішили не тестувати громадський транспорт Чернігова, а прогулятися пішки по вулицях, що примикають до центру. У напрямку автовокзалу.
На знімку автовокзал — це будівля залізничного вокзалу, про автовокзал можна сказати тільки те, що він у Чернігові є.
Купити квиток на автобус тут можна теж тільки в день відправлення, тому ідея з автобусом відпала. Я вирішив їхати поїздом Київ-Дніпро, 25-го ввечері. Так, друзі, на чернігівському вокзалі можна придбати квитки навіть на поїзд. Там є термінал Привату.
Визначившись з найближчими перспективами, ми повернулися в Мену. Пригоди тривають.
Фактична погода на 24 вересня 2018 року
13
Температура повітря, С
741
Тиск, мм. рт.ст.
5
Швидкість вітру, м/с
9
Температура вночі З
Музика під настрій
- Слідувати
admin
Народився я майже в очереті, на березі Волги, в районі з назвою Світлий Яр. З молоком матері ввібрав в себе любов до риб і їх лову. З вудкою пам’ятаю себе з п’яти років. Може тому і пропустив повз вуха основні уроки правопису. Роблю ашипки, і не правильно, розставляю коми! В даний час, намагаюся створити зручний інформаційний ресурс для українських рибалок, ну і трохи оформляю це як блог. Тільки є один нюанс, я не знаю що це таке:)
Попередній запис
Грибалка, карась і щука зірвалася — П’єса на дві дії
24.10.2018
Наступна запис
Риболовля на річці Мена ⚓ Таємниця менського озера
3 Листопад, 2018
You may also like
-
Товариші пінгвіни і просто любителі зимової риболовлі
9 Грудень, 2018
-
250 000…! Спа-сі-бо!
6 Грудень, 2018
-
Ловля на орендованій водоймі — про права простих рибалок
28 Листопад, 2018