На День Незалежності я знову вирушив на риболовлю. Причому не один, а в компанії зі спецом по карасям. Цей чоловік вирішив скласти мені компанію і показати як треба ловити карасів…
Поставили тапки на педалі десь в 6-15. До 7 були на місці. На вже знайомій вам точці. Та яка в придатковій системі річки Самара, між селами Богуслав та Богданівка.
Так звана «Калюжа» зустріла зустріла нас з рибаком полощущим силіконову рибку. Я йому — «як справи?», він мені :«по нулях(:»…
Дві махалки на кожного і в бій! Саня ще сказав, що риба нам сьогодні повинна влаштувати свято. Але я йому у відповідь тільки посміхнувся і згадав, що до 9 в цьому місці не клює…
Десь в 9 я не витримав (взагалі жодної покльовки за 2 години, на двох) і зібрав спінінг. Вирішив сходити на Самару. Тут вона скрізь, і недалеко. З собою, в останній момент, вирішую взяти і вудку. Обережно пробираючись по високій траві, я подумки дякував богу, що живу в Україні. Йти там, метрів 500. Але в тапках — стрьомно. Та ж степова гадюка, у нас зустрічається…
Слава Богу, дійшов до місця благополучно. Стою, розглядаю воду і не вірю своїм очам. Прямо переді мною стоїть великий карась і повільно рухається паралельно березі. А разом з ним і зграя краснопірки дефілює. Ну думаю — це клондайк! Я аж присів від нахлынувшего передчуття. На гачок надів черв’яка і підкинув його під ніс рибам. Трохи від хвилювання переборщив з глибиною — поплавок лежить. Ну і добре, значить гачок на дні, значить менше ймовірності, що схопить його дрібниця…
Але дива не відбувалося, риб хробак не цікавив. Просидівши на корточках п’ять-десять хвилин, склав підступний план і вже збирався його реалізовувати, як поплавок повільно поплив. Підсічка — фак. Сонячний окунь! І ковтнув гачок прямо в шлунок. З собою ні екстрактора, ні запасного гачка…
От і мені довелося побувати в ситуації! Знову проробляти шлях по траві? Ну вже немає. Сонячний окунь не та риба заради якої варто це робити. Тим більше, що я завжди намагаюся його витягати з конкурентного середовища (моє шефство над аборигенними рибами). Поїде додому зі мною. До кішок. Але мучити рибу я не збирався, адже я її люблю. Тому відразу ж її вбив, а вже потім приступив до операції з порятунку гачка.
Довелося повозитися. Вдруге вирішив не ризикувати, а приступити до реалізації підступного плану. Відійшов подалі і заховався за очерет. Зробив глибину поменше і повісив перловку. До того моменту карасі вже не спостерігалися, але я знав, що вони десь поруч. Зробив ставку на тактику лову в пів води…
Хвилин 20 чекав і спостерігав. Але карась пішов у відмову, та й не тільки він. Вам напевно знайоме це відчуття, коли ви бачите, що риба не піддається на правокации… Блін, відчуваєш себе клоуном, який смішить публіку, а вона не сміється:)
Тим не менш, я стійко терпів і чекав. Сміється той, хто сміється останній. Ви б чули мій епічний сміх, коли поплавок притопило, він красиво пішов в сторону, я підсік… А там плотвичка на підлогу долоньки. Фак!
Так як якість спійманої риби, що на хробака, що на перловку, де то одно, знову почепив черв’яка і закинув його прям під ніс одному з карасів. На моїх очах карась підплив до черв’якові, щось йому сказав, розвернувся і поплив на глибину. Ех, расскусил… Або черв’як — зрадник?
Дістав його з води, оглянув. Живчик, крутиться як змія, я б з таким навіть не розмовляв…
А тим часом, мій план отримав свіжу порцію креативу. Я вирішив до черв’якові додати перловку і закинути це все на глибину. 20 хвилин ні чого не відбувалося і поплавок служив тільки опорою для бабок, як раптом пішов на потоп. Різко, без прелюдії. Підсічка — фак, фак, фак! Великий сонячний окунь.
Гірше того, при спробі витягти гачок, повідець обірвався і мені довелося знову вирушати на «Калюжу». По дорозі мене не покидали невтішні міркування, а десь на пів шляху, расшугала ще й шахова змія. Коротше, до Сані я прийшов в 11 і не в найкращому гуморі…
А у Сани, на перший погляд, справи йшли на багато краще. Він узяв трьох карасів, кілька гідних краснопірок. Як він сказав: «на поїсти вже є!»
Але не все у нього було так солодко на погляд другий. Під час перекусу, виявилося, що заднє колесо його велосипеду спустило. Насоса у нас немає, а до найближчого шиномонтажа 5 кілометрів. Спробували використовувати опцію допомогу друга, але все непитущі були далеко, а п’ють святкували День Незалежності.
11 кілометрів пішки? Не проблема, не вперше! Але осад, що залишився, до продовження рибальських пригод не мав. Чудово-пречудесно ми зібралися і поплентались додому. Саня штовхав перед собою великий, а я котився поруч з черепашачою швидкістю. Дивишся по сторонам — краса. Рибалки на дерев’яних човнах, корівки в полі, птахи на гілках. Нічого не говорить про те, що всього в 150 км від цього місця, йде війна…
Замість шиномонтажу, ми вирішили заскочити до знайомого. У Богуславі у Сани є такі. Там нам дали камеру, яку ми встановили на велосипед. Накачалися і покотили далі в бік Павлограда. Світ не без добрих людей…
Ось такий сюжет подарувала життя 24 серпня 2018 року.
- Слідувати
admin
Народився я майже в очереті, на березі Волги, в районі з назвою Світлий Яр. З молоком матері ввібрав в себе любов до риб і їх лову. З вудкою пам’ятаю себе з п’яти років. Може тому і пропустив повз вуха основні уроки правопису. Роблю ашипки, і не правильно, розставляю коми! В даний час, намагаюся створити зручний інформаційний ресурс для українських рибалок, ну і трохи оформляю це як блог. Тільки є один нюанс, я не знаю що це таке:)
Попередній запис
Вплив Місяця на клювання риби
26.08.2018
Наступна запис
Нові правила риболовлі — Де вони?
29 Серпень, 2018
You may also like
-
Риболовля на річці Мена ⚓ Таємниця менського озера
3 Листопад, 2018
-
45 хвилин щучого ельдорадо на річці Самара
14 Жовтень, 2018
-
Риболовля на Самарі — День трофеїв
10 Жовтень, 2018
